---

ХВАЛИЛИСЯ ГРИБИ
Боровик:    Я, гриб-боровик,                   
 Маскуватися звик.
Мусиш ліс обійти,
Щоб мене ізнайти.
А кому знайти удасться,
Знай, тому всміхнулось щастя,
Бо смачнішого нема
Між грибами усіма.
Опеньки:    Ми опеньки, ніжні, тоненькі.
Шиї мов цівки.
Круглі голівки.
А як більші виростаєм,-
Парасольки розкриваєм.
 Лий, дощику, лий!
Нам ти не страшний.
І на пні, й коло пня.
Нас велика рідня.
  Простягай-но рученята,
Устигай лише збирати.
Сироїжка:  Я сироїжка, біла ніжка,
У різний колір чепурюсь.
Така тендітна, така я ніжна,
У руки візьмеш – і кришусь.
Хоча кришусь, хоча тендітна,
А кажуть, дуже апетитна.
Хто куштував хоч раз мене,
Забачить в лісі – не мине.
 Моховик:   Я-моховик, чарівник,
             Вохристо-жовтий цілий вік.
    Зате міняю я шапки:
То ковпаки, то навпаки.
 Я клишоногий? Ну і хай!
Наце нітрози не зважай.
  Хоча м’який і бархатистий,
Але не з тих, щоб в очі лізти.
Якщо ж довіришся лісам,
То я озвусь до тебе сам.
 Маслюки:  Ми – маслюки, мовто - бурі шапки.
Ростемо мам, де глиця.
Під соснові залазим шишки,
Любим запах живиці.
Нас збирають старі і малі,
Маринують і смажать.
Тільки з’явимось десь на столі,
Нас одразу побачать.
Більш смачних ви не знайдете страв.
Ледацюга – хто нас не збирав.
Лисички:    Ми, лисички, жовті личка,
 Ростом зовсім невеличкі.
      Не червиві, дуже чисті,
Не ховаємося в листі.
Хто на слід наш натрапляє,
Повен кошик назбирає,
   Ростемо ж не поодинці,
    Нас шукайте у низинці.
 Груздь:       Я-груздь, у землю вгруз
Заледве не по шию.
 Ще зовсім карапуз,
А вже сомбреро шию.
   По-нашому це бриль,
 Низенький та крислатий.
 Від сонця і дощу.
Він буде захищати.
В соснових я борах
Росту собі на волі,
Хрумчу я на зубах,
Побувши у розсолі.
Підносять до небес
Мене дорослі й діти.
Бо я делікатес,
Умію я хрумтіти.
Печериця:  По-нашому я – печериця,
      А по французьки – шампіньйон.
  Хоч куцо нога, блідолиця,
Але витримую фасон.
Засмажите мене в сметані,
Й куди тому боровику!
 Мене шукайте на світанні
У лісі, полі, у садку.
Підберезник: Я-підберезник,
Гриб чудесник,
Люблю я дух березняка.
Хто покуштує
Не пожалкує,
 Не гірший від боровика.
І головастий, і м’ясистий,
Та я не хвастаюсь, що пан.
Возили і мене туристи
На літаку за океан.
Мухомор:  Я-мухомор, я-мухомор,
Червоний наче помідор.
Кашкет цяцькований, розлогий,
А сам стрункий і довгоногий.
Серед урочища грибного
Не знайдеш красеня такого.
Та я отруйний, пам’ятай!
 Мене побачиш – обминай