https://pastein.ru/t/OZ
скопируйте уникальную ссылку для отправки
56. Вимоги пожежної безпеки до територій, будівель, споруд в лікувально-профілактичних закладах.
Пожежі на об’єктах лікувально-профілактичних закладів (далі — ЛПЗ) дуже складні щодо проведення евакуації людей, які можуть перебувати у важкому стані.
1. Пожежна безпека як складова охорони праці в медичній галузі
1.1. В установах Міністерства охорони здоров’я кількість пожеж є досить великою (до 100 випадків щорічно), завдані ними матеріальні збитки сягають 400 тисяч гривень. Основними причинами пожеж є невиконання керівниками та посадовими особами цих закладів своїх обов’язків із забезпечення протипожежного захисту підвідомчих об’єктів та ігнорування встановлених законодавством вимог пожежної безпеки.
1.2. Основний комплекс протипожежних заходів у медичному закладі повинен включати:
— погодження проектів будівництва та реконструкції із пожежною інспекцією;
— відкриття новобудов або реконструйованих споруд лише після дозволу пожежної інспекції;
— експлуатацію споруд, обладнання та механізмів відповідно до протипожежних вимог;
— виконання будь-яких робіт лише підготовленими, зокрема, з питань пожежної безпеки, фахівцями;
— установлення адміністративної відповідальності керівників усіх структур (головний лікар, завідувачі відділень та служб) за адекватне виконання необхідних протипожежних заходів;
— проведення протипожежного інструктажу персоналу та пацієнтів;
— забезпечення споруд (відділень) засобами пожежно-охоронної сигналізації та пожежогасіння;
— створення в закладі відповідних структур пожежогасіння, добровільних дружин та ланок пожежогасіння;
— затвердження заходів протипожежної профілактики.
57. Облаштування і техніка безпеки в стоматологічних відділеннях.
В кожному стоматологічному відділенні (кабінеті) повинні бути розроблені інструкції з охорони праці та техніки безпеки (далі ОП і ТБ). Регулярно проводитися інструктажі з ОП. Відповідальність за дотримання вимог ОП і ТБ покладається на головного лікаря та завідуючих відділеннями.
Стоматологічні поліклініки, відділення, кабінети, зуботехнічні лабораторії повинні розташовуватися в окремих будівлях або за винятком в пристосованих приміщеннях, вбудованих в будівлі при умові дотримання законодавства з ОП.
Стоматологічні кабінети (терапевтичні хірургічні, ортопедичні, дитячі, ортодонтичні) повинні мати на одне стоматологічне крісло 14 м2 площі і по 7 м2 на кожне додаткове. Якщо додаткове крісло має універсальну установку, то площа збільшується до 10 м2 В терапевтичних та хірургічних кабінетах повинно розміщуватися не більше трьох, а в хірургічних - не більше двох крісел з обов’язковим розділенням робочих місць лікарів непрозорими перегородками висотою до 1,5 м., має бути обладнано робоче місце медичної сестри.
Стіни стоматологічних кабінетів повинні бути гладкими, без щілин. Всі кути і місця з’єднання стін , стелі і підлоги повинні бути заокругленими, без карнизів і прикрас. Стіни хірургічних кабінетів та стерилізаційної облицьовуються на висоту не нижче 1,8 м, в операційній - на всю висоту глазурованою плиткою. Вище панелі стіни фарбують масляними або водоемульсійними фарбами.
В спеціальних виробничих приміщеннях зуботехнічної лабораторії стіни на висоту дверей облицьовуються глазурованою плиткою. Вище панелі стіни фарбують силікатними або клеєвими фарбами.
Є деякі особливості щодо опорядження кабінетів. Так в кабінетах хірургічної стоматології кожне місце лікаря-хірурга повинне бути обладнане безтіньовим рефлектором. В ортопедичному кабінеті штучне освітлення повинне сприяти розрізненню кольорів що є особливо важливим при підборі штучних зубів під час протезування, тому рекомендують опоряджувати ці кабінети люмінісцентними лампами типу ЛДЦ і ЛХ (лампи з покращеною кольоропередачею), рівень освітлення повинен становити 1000 Лк. Покращення розрізнення кольорів сприяє нейтральний колір стін, стелі.
58. Допуск працівників до роботи.
1 Порядок проведення навчання, перевірки знань, інструктажів з питань охорони праці, проведення стажування, дублювання та допуску до самостійної роботи працівників підприємств регламентується «Типовим положенням про проведення навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці» НПАОП 0.00-4.12-05 (далі – Положення). Для запобігання помилок у практичній роботі більш детально розглянемо послідовність проведення цих процедур з новоприйнятими працівниками й деякі нюанси, не визначені Положенням. Послідовність проведення навчання, інструктажів, перевірки знань, стажування (дублювання) з новоприйнятими працівниками У Положенні визначено послідовність процедур при прийнятті працівника на роботу. 1. Вступний інструктаж Після укладання трудового договору з новоприйнятим працівником спеціаліст з охорони праці підприємства проводить вступний інструктаж з питань охорони праці. Цей вид інструктажу проводиться в кабінеті охорони праці підприємства за затвердженою роботодавцем програмою. Результати інструктажу фіксуються в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці. 2. Навчання з питань охорони праці Новоприйнятий працівник за затвердженими роботодавцем тематичним планом і програмою проходить навчання та перевірку знань з питань охорони праці. Тривалість навчання визначає роботодавець. Навчання з питань охорони праці може проводитись як традиційними методами, так і з використанням сучасних видів навчання — модульного, дистанційного тощо, а також з використанням технічних засобів навчання: аудіовізуальних, комп’ютерних навчально-контрольних систем, комп’ютерних тренажерів. Слід зазначити, що навчання з питань охорони праці може проводитись як безпосередньо на підприємстві, так і іншим суб’єктом господарювання. 3. Перевірка знань з питань охорони праці Після проведення навчання комісією підприємства проводиться перевірка знань працівників з питань охорони праці за нормативно-правовими актами з охорони праці, додержання вимог яких входить до їхніх функціональних обов’язків. Перелік питань для перевірки знань з охорони праці працівників, з урахуванням специфіки виробництва, складається членами комісії та затверджується роботодавцем. Формою перевірки знань з питань охорони праці працівників є тестування, залік або іспит. Тестування проводиться комісією за допомогою технічних засобів (автоекзаменаторів, модульних тестів тощо), залік або іспит — за екзаменаційними білетами у вигляді усного або письмового опитування. Роботодавець своїм наказом затверджує екзаменаційні білети та тест-карти або вводить в дію комп’ютерні програми (автоекзаменатори), що тестують. Результат перевірки знань з питань охорони праці при виконанні робіт з підвищеною небезпекою, а також там, де є потреба у професійному доборі, оформлюється протоколом засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці. Особам, які під час перевірки знань з охорони праці виявили задовільні результати, видається посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці. При цьому в протоколі та посвідченні у стислій формі зазначається перелік основних нормативно-правових актів з охорони праці та з безпечного виконання конкретних видів робіт, в обсязі яких працівник пройшов перевірку знань. При незадовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці працівники протягом одного місяця повинні пройти повторне навчання й повторну перевірку знань. При цьому роботодавець має право притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності (винести догану), оскільки, відповідно до ст. 14 Закону України «Про охорону праці», кожен працівник повинен знати та виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці. Положення вимагає не допускати до роботи працівників, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці. Якщо працівник не пройшов і повторної перевірки знань, то він переводиться на іншу роботу, виконання якої не вимагає проходження навчання та перевірки знань з питань охорони праці, або звільняється роботодавцем. 4. Первинний інструктаж Після проходження навчання та перевірки знань з питань охорони праці новоприйнятому працівнику безпосереднім керівником робіт проводиться первинний інструктаж з питань охорони праці. Постає питання, за якими нормативно-правовими документами його проводити? Адже в Положенні згадуються інструкції з питань охорони праці, які діють на підприємстві, та перелік питань первинного інструктажу. Тому варто затвердити на підприємстві перелік питань первинного інструктажу з урахуванням вимог інструкцій та специфіки структурних підрозділів. Первинний інструктаж, як і інші види інструктажів, крім вступного, завершуються перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці особою, яка проводила інструктаж. При незадовільних результатах перевірки знань, умінь і навичок безпечного виконання робіт після первинного інструктажу протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна перевірка знань. Про проведення первинного інструктажу та допуску до роботи у випадку, коли новоприйнятий працівник не проходить стажування (дублювання), особа, яка проводила інструктаж, вносить відповідний запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці. Якщо новоприйнятий працівник проходить стажування (дублювання), запис про допуск до самостійної роботи робиться після проходження стажування (дублювання) та перевірки знань відповідних нормативних актів з питань охорони праці. 5. Стажування (дублювання) Після проходження первинного інструктажу новоприйняті на підприємство працівники до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених працівників пройти стажування протягом не менше 2–15 змін або дублювання протягом не менше шести змін. Слід зазначити, що працівник, під керівництвом якого проводиться стажування (дублювання), не має права залишити без нагляду працівника, який проходить стажування (дублювання). Роботодавцю надається право своїм наказом звільняти від проходження стажування (дублювання) працівника, який має стаж роботи за відповідною професією не менше 3 років або переводиться з одного підрозділу до іншого, де характер роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються. Ця обставина має зазначатися в наказі про прийняття на роботу або про переведення до іншого підрозділу. 6. Допуск до самостійної роботи Після закінчення стажування (дублювання) та при задовільних результатах перевірки знань з питань охорони праці наказом (розпорядженням) роботодавця (або керівника структурного підрозділу) працівник допускається до самостійної роботи, про що робиться запис у журналі реєстрації інструктажів. Якщо працівник не оволодів необхідними виробничими навичками чи отримав незадовільну оцінку з протиаварійних та протипожежних тренувань, стажування (дублювання) новим наказом може бути продовжено на термін не більше двох змін. Якщо працівник не оволодів необхідними знаннями і навичками за період додаткового стажування (дублювання), роботодавець переводить його на іншу роботу або звільняє з роботи. Допускати таких працівників до роботи категорично заборонено, оскільки це збільшує ризик виникнення нещасних випадків або аварій на виробництві.
59. Характеристика першого розділу ЗУ « Про охорону праці».--
Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом (далі - власник) і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Поняття охорони праці
Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.
Стаття 2. Сфера дії Закону
Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності (далі - підприємство), на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах (далі - працівники).
Стаття 3. Законодавство про охорону праці
Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів.
У разі, коли міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлено більш високі вимоги до охорони праці, ніж ті, що передбачено законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору або угоди.
Стаття 4. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці
Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:
пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;
комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;
соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;
встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;
використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;
здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та об'єднань громадян, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між власниками та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;
міжнародного співробітництва в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.
Стаття 5. Права іноземних громадян і осіб без громадянства на охорону праці
Іноземні громадяни і особи без громадянства, які працюють на підприємствах, розташованих на території України, мають такі ж права на охорону праці, як і громадяни України.
61. Ведення документації по видах інструктажів.--
Інструктажі з охорони праці — один із найбільш ефективних видів навчання з питань безпечного виконання робіт.
Працівники, під час прийняття на роботу та періодично, повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.
Види інструктажів з охорони праці
За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.
Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.
Запис про проведення вступного інструктажу робиться в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, який зберігається службою охорони праці або працівником, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про прийняття працівника на роботу. Журнал реєстрації вступного інструктажу є документом постійного зберігання.
Докладніше про ведення журналів реєстрації інструктажів з охорони праці на читайте у щомісячному «Консультанті з охорони праці та пожежної безпеки» журналу «Охорона праці і пожежна безпека» № 8, 2016, темою якого стало проведення інструктажів, навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці.
На багатьох підприємствах проведення вступного інструктажу, крім Журналу реєстрації вступного інструктажу та наказу про прийняття працівника на роботу, фіксують ще в «контрольному листі».
63. Запобігання пожежам та вибухам в операційній.--
1. Щоб запобігти самозайманню наркотиків, після роботи їх необхідно зливати з випаровувачів до посудини, що герметично закривається. Ефір потрібно зливати повільно, не допускаючи розбризкування. Ефір, що залишився після наркозу, виливати у раковину забороняється. 2. Заборонено наливати ефір із випаровувача у приймальну посудину струменем, що вільно падає. Для цього необхідно застосовувати лійки зі струмопровідного матеріалу, вони мають бути заземлені, кінець лійки — досягати дна посудини. В іншому разі, кінець заземленого провідника необхідно пропустити через лійку до дна посудини, щоб ефір стікав у посудину по цьому провіднику. 3. Після того, як наркотик злито, необхідно промити теплою водою випаровувач, шланги та всі деталі наркозного апарата, що знімаються. 4. В операційних та наркозних приміщеннях забороняється: застосовувати відкритий вогонь (спиртівки, газові горілки, сірники тощо); курити; користуватися електронагрівальними приладами. 5. Все електромедичне обладнання, що застосовується у небезпечних зонах, має бути у вибухозахисному виконанні. Читайте: "Функція онлайн-запису до лікаря: переваги і недоліки" 6. Забороняється під час наркозу займистими анестетиками застосовувати термокаутери, апарати діатермії, електрохірургічні апарати типу ЕН57, а також дефібрилятори, рентгенівські апарати не у вибухозахисному виконанні.
66. Характеристика системи засобів та заходів безпечної експлуатації електроприладів--
Конструкція електроустановок повинна відповідати умовам їх експлуатації та забезпечувати захист персоналу від можливого доторкання до рухомих та струмовідних частин, а устаткування - від потрапляння всередину сторонніх предметів та води.
За способом захисту людини від ураження електричним струмом встановлено п'ять класів електротехнічних виробів: 0, 01,1, II, III. До класу 0 належать вироби, які мають робочу ізоляцію і у яких відсутні елементи для заземлення. До класу 01 належать вироби, які мають робочу ізоляцію, елемент для заземлення та провід без заземлювальної жили для приєднання до джерела живлення. До класу І належать вироби, які мають робочу ізоляцію та елемент для заземлення. Якщо виріб класу І має кабель до джерела живлення, то цей кабель повинен мати заземлювальну жилу та штепсельну вилку зі заземлювальним контактом. Цей контакт є дещо довшим за робочі контакти вилки для того, щоб забезпечувати випереджальне замикання заземлювального контакту під час увімкнення та більш запізніле розмикання його під час вимикання. До класу II належать вироби, які мають подвійну чи посилену ізоляцію і не мають елементів для заземлення. До класу III належать вироби, які не мають внутрішніх та зовнішніх електричних кіл з напругою понад 42 В.
Технічні способи та засоби захисту
Технічні способи та засоби захисту (ТСЗЗ) поділяють на (див. рис. 3.21):
- ТСЗЗ при нормальних режимах роботи електроустановок (ізоляція струмовідних частин, забезпечення недоступності неізольованих струмовідних частин, попереджувальні сигналізація, знаки та написи, застосування малих напруг, захисне розділення електромереж, вирівнювання потенціалів);- ТСЗЗ при переході напруги на металеві нормально неструмовідні частини електроустановок (захисні заземлення, занулення, вимикання);- електрозахисні засоби та запобіжні пристосування.
Технічні способи та засоби захисту при нормальних режимах роботи електроустановок
Ізоляція струмовідних частин
Забезпечується шляхом покриття їх шаром діелектрика для захисту людини від випадкового доторкання до частин електроустановок, через які проходить струм. Розрізняють робочу, додаткову, подвійну та посилену ізоляцію.
Робочою називається ізоляція струмовідних частин електроустановки, яка забезпечує її нормальну роботу т
