https://pastein.ru/t/8Z

  скопируйте уникальную ссылку для отправки


21.Психопатії: основні критерії, роль сімейного виховання у виникненні психопатій. Клінічні типи, особливості лікування. Профілактика.

Психопатія - це незвичайний, аномальний характер. Його походження зали­шається недостатньо з'ясованим. Існують три основних погляди на це питання. Згідно з першим, психопатію вважають вродженим стражданням. Відповідно до другого, спотворення характеру формуються протягом життя людини під впливом несприятливих факторів мікросередовища й умов виховання. Прихильники третього розглядають походження психопатій як результат взаємодії вроджених і діючих у ранні роки розвитку особи факторів.

Основні критерії:  Психопатії діагностують на основі трьох основних критеріїв, запропонованих П. Б. Ганнушкіним:
1)порушення адаптації внаслідок виражених патологічних властивостей;
2)тотальність психопатичних особливостей;
3)відносна стабільність і мала оборотність.

Роль сімейного виховання у виникненні психопатій: Особливо чітко це виявляється в частих сімейних конфліктах. Психопатичні особи цього типу надто нетерпимі до чужої думки, не виносять протиріч. Ці риси в поєднанні з властивим їм егоїзмом, небажанням рахуватися з інтересами інших дають привід для завжди поганих відносин з оточуючими. Повсяк­денні зіткнення призводять до уявлення про якесь їхнє особливе призначення. З'являються думки та висловлювання про те, що їх "не розуміють", "недостатньо цінують" на роботі і вдома. Більшість психопатичних осіб збудливого типу схильні до переоцінки своїх розумових здібностей, часто вважають себе людьми, котрі стоять вище середнього рівня. На тлі неприємних відносин з оточуючими ці якості виливаються в дріб'язкову прискіпливість, підозрілість. Такі особи образливі, злопам'ятні, застережливо відносяться до близьких, які часто не приймають їх вимог, чинять спротив їхнім примхам. Таке ставлення, звичайно, поглиблює конфлікти.

Клінічні типи , особливості:
За особливостями походження О. В. Кербіков поділяв психопатів на

Ядерні — вроджені, конституційні, тобто зумовлені особливостями загальної тілобудови;
Краєві — формуються внаслідок несприятливих впливів середовища;
Органічні — виникають після перенесених в дитинстві та в юності різних захворювань.

За клінічними особливостями, з урахуванням найвиразніших аномальних рис характеру, виокремлюють кілька варіантів психопатій:
збудливого типу (кола);
істеричного типу;
паранояльного типу;
гальмівні;
шизоїдного типу;
нестійкі (мозаїчні).

Лікування та профілактика Психопатії:

Лікування психопатії — вкрай складне завдання. Проблема в тому, що психопат майже ніколи не усвідомлює себе хворим, а при деяких видах психопатій ще й ображається при першій згадці про можливий візит до лікаря. Проте, психопатія вимагає лікування, в першу чергу, аби запобігти соціальній дезадаптації хворого.

Слід розуміти, що питання адаптації психопата в нормальному житті визначається його професією і оточенням. Наприклад, шизоїдні психопати добре приживаються в області фундаментальних наук, а істеричні в акторських професіях. В той же час, патологічна брехливість, астенія або паранойяльні риси позначаються негативно у всіх випадках.

Розуміння психопатії як вродженої аномалії особистості ставить лікарів перед необхідністю використовувати перш за все механізми компенсації. У зв'язку з цим найважливіша роль в профілактиці і терапії психопатій належить педагогічним заходам, а також соціальному і трудовому устрою.

Велике значення мають правильна, з врахуванням індивідуальних особливостей, професійна орієнтація і трудовий режим, психотерапія.

При рекомендації професії необхідно пам'ятати про вразливі, ранимі сторони психічного складу страждаючих психопатією. Психотерапія застосовується особливо широко.

Медикаментозна терапія має допоміжне значення і дуже індивідуальна. При загостреннях психопатії збудливого типу прописують нейролептики. При станах афектного напруження, тривоги і дисфоріях разом з нейролептиками| призначають антидепресанти з седативною або тимонейролептичною дією. Окрім цих препаратів, при медикаментозному лікуванні психопатичних станів (афектна нестійкість, тривожність, емоційне напруження, фобії і ін.) широке застосування знаходять транквілізатори.

Нейролептики в мінімальних дозах у поєднанні з легкими антидепресантами або транквілізаторами знижують афектне напруження, що позитивно позначається на загальному стані і сприяє соціально-трудовій адаптації [8 ].

Ефективність профілактики психопатій залежить як від загальносоціальних умов життя особистості, так і від проведення спеціальних психологічних і медичних заходів – це сім’я, дитячий садок, школа, інститут і т. д.